Де два сваряться , третій користає

Якось квочка зозуляста, трохи сіра й попеляста, та ще семеро курчат порпались на смітнику. Раптом квочка закричала — то курчат вона скликала:

— Кво-кво кво! Куд-ку-дак! Ось вам, маєте — червяк!

Тут два півники маленькі, Червоненький та Біленький, закричали раптом так:

— Мій червяк!

— Ні, мій червяк!

І Червоний, хоч маленький, та зухвалий і спритненький, жваво стрибнув ізгорбка, щоб вхопити червяка. Ухопив і побіг, біг так швидко, скільки міг.. .

Та Біленький півник вмить кинувся його ловить. Він плигнув із смітника:

— Гей, віддай но червяка!

Наробили крику й руху, бігли, скільки сили й духу, аж в очах їм закружляло, аж подвір’я було мало, аж задихались вони!.. Враз — о, жах! — біля стіни білий півник ухопив другий кінчик червяка .. .

Дивна це була картина і смішна, смішна така: тягнуть півники щосили, наче ґуму, червяка. Білий сіпає до себе, а Червоний — навпаки. Так змагались, аж злітали із-під ніг сухі листки .. .

— Мій червяк! — сказав Біленький, раптом дзьобика розкрив.

— Мій! — хотів сказать Червоний і те саме теж зробив.

І два півники сварливі упустили червяка. Тут індик собі ходив, по городі він бродив. Шию нашвидку нагнув, червяка вхопив дзьобилом і смачненько проковтнув ..

Так завжди воно буває: де два сваряться та б’ються, третій спритно користає