Слон і Потік

За притчею індійського поета
Сур’якáнта Тріпатхі Ніралі

Чванливий велет, Слон вухатий,
Сказав: — Бурхливий ти, Потік,
А я тобі підставлю бік
І будеш ти калюжею лежати:
Замре безкрайній стік! —
Забрів Слон у Потік,
Потік надвоє перетяв,
І нижня частка враз зміліла
І жалісно залебеділа,
Сльозами розлилась по дну…
Спокійні води все текли згори,
Уперлись в бік Слону,
Набрались сили
І велета звалили
І понесли ногами догорі.

Підуть так за водою ті,
Хто здумає народу стати на путі.

1962