Люшня

Після турботливого дня
З роботи віз тихенько торохтів.
Фарбована Люшня
На всіх вергає плями чорні:
— Пхе, Орчики! Пхе, Шворні!
Ні сили в вас, ні красоти…
От, Заколесник, хоч би ти:
Шматок залізного прутка,
Що тільки дірку затика.
Що ти на світі важиш?
Мовчиш? Та й що ти скажеш?

— Скажу: бувай здорова!
Бажаю довгих років! —
І плигнув на дорогу.
За кілька кроків
Люшня довготелеса
Упала під колеса
На камінь головою
І тріснула надвоє.

Дурна, як бубон, голова
Собою чваниться, бува,
Забувши, що вона
Лише в гурті розумна і міцна.

Рік написання: 1932