Сірко

Андрій Стерня
Приніс від кума цуценя.
Пес виплекавсь такий
Страшний та сторожкий,
Слугує, не втиха…
Аж ось війна лиха.
Прорвались вороги страшною рікою,
Все знищують безжальною рукою.
Піднявсь Андрій і став до бою:
Закрити ворогу шляхи собою.
Аж на добу четверту-п’яту
Кривавий ворог вліз у хату.
Сірко на службу ворогові став:
Як гав, так гав,
На хвильку, клятий, не приляже.
Андрієва Сусідка каже:
— Ти ворогові служиш?
Та це ж ганьба, а ти й не тужиш?
— Зате хлебчу
Помиї досхочу,
А ніг, як ти, не волочу! —
Стара вхопилася за дрюка:
— Ах, зрадник! Ах, падлюка!
Себе продавши чужині,
Ти радиш те зробить мені?
Хай сто раз гірше буду жити,
А не піду я ворогу служити!
1923