Лучук Володимир Іванович — сторінка 2

Молодик
У воді весла
мив золоті.
Весла вимив,
сів на човен.

А той човен
діток повен.
Човен плавав
цілу ніч.
Сонце випливло
навстріч.…

На поляні
під сосною —
гарно-весело
весною.

Дві сороки
-білобокі
повпирали крила
в боки,

їм на скрипці
коник грає —
вниз і вгору
смик літає.

Чорний жук
з-під зелен листу…

На подвір’ї
зелен кущ.
Над кущем
літає хрущ.

Ми прибігли
до куща.
Над кущем
нема хруща.…

Джміль ромашці
щось на вухо
пошептав і — полетів…
Дикий мак
хотів послухать,
не розчув
— почервонів…

Жук-жученко
— сажотрус
— вгору крутить
чорний вус.
Підкрутив
і став питати:
— Де б це дзеркало
дістати?

Підліта
кмітлива муха
і дзенькоче біля вуха:
— Жуче-друже,
не журись,
а …

Ланкова — метка бджола
— бджіл у поле привела.

Одні бджоли
підставляють
до квіток драбини,
інші бджоли
мед черпають
з квіту конюшини.

Жодна бджілка
не дармує
від самого ранку:
в …

Вліз на пліт
гарбуз без рук
й зачепився
там за сук.
Це б йому
на землю сісти
та назад
не може злізти.…

Я несу
на кухню
кріп.

Кине мама
кріп
в окріп.

А до кропу
ще й петрушку,—
смачно варить
мама
юшку.…

Конюшину джміль косив,
будяком ступню пробив…
Як почула те бджола —
бинт у поле принесла.

Ногу вмить перев’язала,
подає сап’янці:
— Я ж казала…
я ж просила
взутися уранці!…

В теплий вирій
путь далека
пролягла у сизій млі…

А поранений лелека
залишився на землі.
Повертала з поля мати,
принесла його до хати.

Кожен вечір
ми сиділи
з ним обидва …

Я сьогодні на човні
з мамою катався.
Я сьогодні на ставу
з дива дивувався.

Як погляну у вишінь
— хмари йдуть горою,
як погляну у глибінь
— хмари під водою……

Із садка
в осінню пору
поспішав їжак в комору.

Ніс їжак,
увесь зіпрілий,
стиглих яблук
кошик цілий.

Аж біжить
навпроти
друг:
— Я шукав тебе
навкруг!..

Біля саду на межі…

З книги кіт не зводить ока.
Кішці просто з ним морока:
мусить бігати у льох
і ловить мишей за двох.

Кіт муркоче:
— Ну й цікаво!
Вкрала мишка в діда …

Під кущем у ступі вовк
на кулешу просо товк.
А вовчиця над коритом
просівала просо ситом.

Вовченятко біля тину
кличе одуда в гостину.
Одуд каже: — Ду-ду-ду!
Я до вовка …

Наш Івасик
по сніданку
сів на плоті
біля ганку.

— Цінь-цірінь!
гукає хлопчик,
а всі думають
— горобчик.…

Ніс Івасик у руці
різнобарвні олівці.
Біг Івась за дідом
слідом
і спіткнувся на толоці.
Дід до внука повертає:
—    Що тут сталося?—
питає.
А Івасик посмутнілий
олівці збира плачма:…

Мамо, мамо, дай лопатку,
я піду копати грядку…
Рожі, мальви і дзвіночки
посаджу я в три рядочки.
Буде їх роса поїти,
буде щедро сонце гріти…

Як до школи вперше йтиму …

Рано-вранці крізь віконце
зазирнуло в хату сонце.

Я збудив Марійку знову
на зарядку на ранкову.

Вже Марійка учениця —
довго спати не годиться.

Усміхнулось сонце з неба: —
Уставати рано …

Весняним, веселим
і сонячним ранком
в мандрівку зібрались
Тарасик з Іванком.

Повітря тремтить
в золотому промінні,
діброва під ноги
простелює тіні.

Грайливий ручай
між камінням дзюркоче.

Цвітуть горицвіти,
голубка туркоче.…

Чи літо, чи осінь,
весна, чи зима,
а для тепловозів
різниці нема:
летять тепловози
на захід, на схід —
махає рукою
їм Ростик услід.

Бува, як до них
не виходить …

Маленький Матвійко
до дядька Степана
в приватну* столярню
прибіг собі зрана.

— Ой дядечку, дядьку,
прийшли сніговиці,
а в мене нема ще
пташкам годівниці!
Горобчики бідні,
синичка, снігур
як корму …

Росою вмивається сонце.
Росою вмиваються соняхи.
А соні не хочуть митися —
сон витирають долонями.

Миються всі на світі —
зимою,
весною,
літом:

жирафи — у Африці,
ведмеді — на …

На широкому дворі
бути грі!
Бути грі!
Тут
збираються у крузі
вірні друзі-школярі:
он Микола, що ніколи
не спізнився ще ніде,
два Трохими-побратими,
а за ними Гриць іде,
за Михайликом …

Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.…