Вірші Володимира Лучука

В хатці, скраю села,

Баба з дідом жила…

Дід корзиночки плів

і на ринок носив,

заробляв на хліб-сіль,

жив собі – не тужив…

Баба ткала такі

Для людей килими,

що …

Я за стіл уранці сіла
і смачним сніданок з їла.
А відтак сказала мати:
— Треба крихти прибирати!
їх згорнула у поділ я
і виношу на подвір’я…

Голубів — лю-лю! …

На зрубі синиці
збирають суниці.
Проходить по зрубі
їжак-подорожній

—Синиченьки любі,
чом козуб порожній?
—Хоч козуб порожній,

та повний животик!
— синиці
суниці
збирають у ротик.…

Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.

Мов жива, на полотні
— калинова гілка.
Під мережкою, внизу,
— книжка і сопілка.

До ладу все довела,
хоч іще й …

Я — Наталка,
ти — Оленка.
Я велика,
ти маленька.

Як захочу,
тільки скочу —
навіть хату перескочу.
Я по колу
стриб
та стриб!
— на одній нозі,
як гриб.…

Над рікою під пахвою
заєць ніс окрайця.
Тато з лугу йшов з косою
— перестрінув зайця.

Сірий зайчик не скупився,
з татом хлібом поділився.
– Ну й окраєць!
Ну й …

За садами рівне, чисте
орють поле трактористи.
А Марійка повен глечик
підняла води на плечі,
йде, радіючи, туди,
де кінчаються сади.

Тато там води нап’ється
і до неї усміхнеться,
і …

По стежині через ліс
мокру моркву заєць ніс.
А чому та морква мокра?
І кому він моркву ніс?

Морква мокра
від водиці,
бо обмита
у криниці.

Мокру моркву заєць ніс…

Живуть-поживають
і горя не мають:
літак — просто неба
на аеродромі,

Івась — у квартирі
в мурованім домі,
лелека — в гнізді,
білка — в дуплі,
а в норах живуть…

На осонні, у воді,
грались жабки молоді:
зелен-листям із ліщини
накривали собі спини,
то листочки в губи брали
і таночки награвали…

Жабок сонце не пекло,
жабкам весело було!
А одна …

Йшов Тарасик по водичку
і зловив за хвіст синичку.
Та синичка невеличка
витирає сльози з личка,
каже хлопчику малому:

— Відпусти мене додому,
бо в печі вогонь горить,
на вогні …

Йшов лукою чорногуз і,
на диво, там загруз.
Нум, йому допоможімо,
навпростець — гайда, біжімо!

Чорногуз махнув крильми.
На траві лишились ми.
Гордо в небо птах злетів
— допомоги не …

У хатині над рікою
журавель
живе з жоною.

Журавлиха
рве щавель
серед зелен-лугу,
відеречком
журавель
носить воду з Бугу.
А мале журавленя
з батогом
пасе коня…

Журавлиха й журавель
в …

До Івасика у постіль
прилітає кінь у гості,
не звичайний,
а крилатий
— прилітає кінь
до хати.

Стремено
зірками сяє,
хлопчик коника
сідлає
і на, білому коні
вже зникає вдалині.…

Угорі орли літають,
а внизу потоки грають.
Не відома горам тиша:
буйні води котить Тиса,
рине Прут, і Латориця,
Черемоші два іскриться,—
один — Білий,
другий —  Чорний,
кожен смілий…

Під черешнею в садочку
сіла Леся в холодочку.
Книжечку поклала збоку
і дріма собі, нівроку.

Кіт круг Лесі походжає,
скрушно хвостиком киває:
— Мур-мур-мур…
Ти вийшла з хати
не дрімати,…

Йшов Михайлик через кладку,
спало хлопцеві на гадку:
«У кашкет води черпну!»
А Марійка дражнить: — Ну!
Нахилився, дістає і —
шубовсть увесь, як є…

Він на берег лізе рачки,…

На уроці — тиша-тиша.
Букву «а» Марійка пише.
А як вивчиться писати,
то напише лист до брата:

і про те, як гарно в школі,
як працює мама в полі,
як …

Я під кущик тільки диб,
а мені назустріч — гриб:
стоїть гордо в капелюсі,
сяють перли в правім вусі,
шабля дзенькає при боці,
злість в гриба — у кожнім оці:…

Хуртовина надворі.
Вітер плаче в димарі.
Ой, чого той вітер плаче?
біля печі Люба скаче.
— Вітер змерз, не має шуби,
каже так матуся Любі.
— Вітер плаче? Мамо, мам,…

Для онука, діда й киці
в’яже баба рукавиці…
Скільки ж то — ну, хто підкаже?
рукавиць тих баба зв’яже?!
Нам Тарасик відповість:
— Рукавичок буде…

Шість…

Школярі на гірочці —
в метушні…
А Тарасик журиться при вікні.

Каже він: — Матусенько!
Хочу страх
в діл з гори проїхатись
на санках.

—Ти ж іще малесенький,
ти іще…—…

На ялинах білі стріхи
обвисають до землі.
Білка лускає горіхи
в теплому дуплі.

А прудка лисиця скаче,
сніг збиваючи із віт…
Заєць лапки тре і плаче
од морозу зблід.…

Сіла хмара
на коня:
хмара
хмару догоня.

Вітер
збоку
як набіг –
Збив коня
відразу
з ніг.

Випустила хмара
віжки
і пішла
за обрій
пішки…