Годівниця

Маленький Матвійко
до дядька Степана
в приватну* столярню
прибіг собі зрана.

— Ой дядечку, дядьку,
прийшли сніговиці,
а в мене нема ще
пташкам годівниці!
Горобчики бідні,
синичка, снігур
як корму дістануть
з-під тих кучугур?!

Синичці наріжу тоненько сальця.
Ні, ні, не поставлю на неї сільця.
Конопляних зерен сипну снігурам
і житніх окрушин горобчикам дам.
Знайду костогризам з вишень кісточок,
а ще й омелюхам — сухих ягідок.
Кільчастої горлиці теж не забуду —
насінням її підгодовувать буду!

Весною і влітку у наших садах
клюватиме птаство шкідливих комах,
від гусені злої врятує сади —
щоб гілля додолу
зігнули плоди!