Вірші українських поетів — Сторінка 8

Зима з санчатами іде,

За нею віхола пряде

Сніжинок візерунки,

Зима везе дарунки.

Ведмедям – бочку з медом,

Зайчатам – по морквинці,

Горобчикам – пшениці,

А малятам – сміху жмені…

Чом ворони: — Кар-кар-кар?
Чом летять, як на пожар?

І сорока: — Скре-ке-ке! —
Прилетіла.— Що таке?

А пригода тут така:
Тут нещастя у шпака.

— Чи він жив? Чи …

Вранці я по яблука
Розігнався в сад.
Аж примітив зяблика,—
Я тоді назад.

Придивився — щулиться
Кволе зябленя.
Не тікає, тулиться
До старого пня.

Я забув про яблука,
Я над …

Тільки двері десь — «рип-рип!» —
хтось на них одразу — стриб!

Упаде сухий листок —
хтось на нього зразу — скок!

А шелесне папірець під рукою тата,
хтось — …

Вчора, точно серед ночі,
в нуль годин і нуль хвилин
раптом я розплющив очі,
бо відчув, що не один:
з новорічної ялинки
хтось чужий на мене зиркав!..
«Хто ви!» — …

Світило сонце, птах співав,
а я — додому крокував.

Аж раптом із-за рогу
з гучним веселим «гав!»
рудий і клишоногий
з’явився пес — і став!

— Привіт, кудлатохвостий! —
я …

«Занадився журавель,
Журавель
До бабиних конопель,
Конопель…»

Кричить баба журавлю,
Журавлю:
— Києм ноги переб’ю,
Переб’ю!..

Може, баба просто зла,
Просто зла,
Нас в оману увела,
Увела?

А спитаймо журавля,…

Прилетів весною одуд
У село Веселий Кут.
І навколо залунало:
— Буду тут! Буду тут!..

Оселився він на груші
У старезному дуплі.
Часом спурхне, сяде долі,
Ходить просто по землі.…

Волотками, волотками
Задзвеніло жовте просо.
Небо хмарками заткане,
Дрібен дощик сіє косо.

Вітерець кленка торкає,
Пахне матірна і плоскінь.
Тільки перепел гукає:
— Падь-падьом! — аж в серці лоскіт.

— …

В ліс пішов я в день осінній
Промайнули крила сині.
Сойка! Сіла на дубок,
Жолуді взяла в дзьобок
І — гайнула між сосною,
Жолуді хова під хвою.
Коли вдосталь жолудів,…

В лісі, в скверах, на алейках
Птиці в чорних тюбетейках.

Прилетіли снігурі!
Це зима на порі…

Ой, які вони цікаві:
По-смішному величаві.

Кажуть, якщо їх нема,
То не скоро ще …

Гляньте: сойка! Ну й пустуха!
Синім вишите крило.
Пурх — і вже як не було…
Хто ж її пісень послуха —
Скаже: — Ну вже ж і мастак!
І совою …

І

Тьотя Мотя часто гудила,
Проганяла горобця:
— Ба! На голову опудала
Сів, наївшися просця.

Ну вже й капосная птиця,
Хоч би хто тебе провчив…—
Та не з тих він, …

Раз пішов я в бір сосновий:
Між гілок
Бачу — скік жовтоголовий
Корольок!
Чи то звик зелено-сірий
До сосни,
Що летіть не хоче в ірій
Восени?
Ось він сів біля …

Ополонка де-не-де,
Хай не більша блюдечка,—
Там пісні свої веде
Пташка білогрудочка:

— Дідусеві дюдя вдень —
В хату йде з ковінькою.
А мені анітелень,—
Я собі й цвірінькаю…

Де …

— Лелеко, лелеко,
До осені далеко! —
Викрикує на лузі
Засмагла дітвора.
А він кружляє в хмарі
З лелечихою в парі,
Мовляв, у вирій, друзі,
Мені ще не пора.

А …

— Кулик, куличок!
А завбільшки з кулачок.
—Так є ж різні кулачки.
—А є різні й кулички —
І великі і малі,
На Дніпрі і на Сулі.

— Кулик, куличок!…

Плаче Оленка,
Плаче, рида. —
Що мені робити?
Просто біда.

Залетіло в хату
Пташеня мале.
Я йому хотіла
Помогти, але…

Я його піймала,
Щоб надвір пустить.
Злегка підкидаю —
Пада, …