Оленчине горе

Плаче Оленка,
Плаче, рида. —
Що мені робити?
Просто біда.

Залетіло в хату
Пташеня мале.
Я йому хотіла
Помогти, але…

Я його піймала,
Щоб надвір пустить.
Злегка підкидаю —
Пада, не летить.

Роззявля роточок
Мій маленький гість.
Хлібця я давала,
Але він не їсть.

Я зловила муху —
Їжа знов не та,
Дзьобом перекусить,
Тільки не ковта.

Що ж… як я робила
Все це навмання…
Адже я не знала,
Що за пташеня…

Сіре… ще й біленьке
На крилі було.
Я дала водички —
Кашлять почало.

Може, десь забилось,
Летючи сюди?
Може, захлинулось,
Як дала води?

Помогти хотіла,
А воно… вмира…—
Плаче Оленка,
Сльози втира…

— Це якби був дома
Коля, старший брат,
Знав би, що робити,
Адже він юннат!

Дмитро Білоус. “Пташині голоси”. Художник Валентин Литвиненко. Київ, видавництво «Веселка», 1961 рік, 50 с.