Вірші українських поетів — сторінка 74

Я мамі
хмаринку дістану
із неба,
щоб дощ — під рукою,
коли його треба.

І вітра,—
що в кованій схованій
скриньці
з ключем чарівним
на шовковій
шворинці.

Літак
так змайструю,…

Чи ви чули чудасію?
Не пізнати в місті площ:
цілий тиждень і неділю
золотий періщить дощ!

У дощі пливе вівторок,
у дощі поплив четвер…
Прилетіло сорок сорок,
сповістило кожен сквер:…

Сплять ведмеді у барлозі,
сині роси — при дорозі.
Сплять горобчики у стрісі,
а грибочки сплять у лісі.
Спить зайчатко під лозою,
спить рибчина під водою.

Білі вівці сплять в …

Вже зеленіє луг і ліс,
сонце — наче сонях…
Вітер пахощі приніс,—
кличе на осоння.

Угорі співає птах,
що присів на гілку.
Ми з лопатками в руках
біжимо на гірку.…

Чорний жук
очима
блима:
чує кроки
за плечима.
Дуже хороше йому
по землі ходити!
Він не хоче,
чуєш, хлопче,
у коробці жи-ти!…

Несла пісенька із лісу
козубок суниць.
Заблудилась пісенька
між густих ялиць.

Рвала пісенька у лузі
цвіт рясних купав.
Заблудилась пісенька
між зелених трав…

Не журися, пісенько,
ти ж тут не …

Усі тротуаром проходили справа,
Та правила руху порушила гава:
Ішла вона зліва, назустріч слонові;
—  Кар-кар! Роздавив мені ногу до крові!
А зайчик до неї:— От гава смішна!
Мабуть, величенька …

Довгі вуха,
Куций хвіст.
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі
Побував —
Нам капусту
Попсував.
Довгі ноги
Скік та скік!
Ми – погнались,
Він – утік!…

На перерві у дворі
Стали в гурт школярі.

Глянув я на Петька,
А Петько – на Тимка,
А Тимко – на Шурка,
А Шурко – на Юрка, –

Та як …

Писав із табору Василько:
«Нових у мене друзів стільки!
Я, мамо, добре відпочився!
І опилсинів тут наївся!
І накупався – як ніколи!..
ПЕши.
ВітаЇм.
Я й МЕкола».
А мама так …

В класі в нас
Є Панас, –
Маєм з ним мороку:
Без шпаргалки-виручалки
Він не ступить кроку.
Він без «НЕ»
Не дихне, –
Тільки й чуть від нього:
Я НЕ …

Соловейко
Навесні,
Навесні
Сипле співи
Голосні,
Голосні.
Соловейку,
Щебечи,
Щебечи:
Мене співам
Научи,
Научи!
Заспіваєм
Ми удвох,
Ми удвох,
Починаєм:
– Тіу-тьох,
Тіу-тьох!…

Я ведмедиків взяла,
Посадила до стола,
Стала медом частувати:
– Пригощайтесь, ведмедята!

А ведмедики сидять
І нічого не їдять:
Скуштувать медку охота –
Та відкрить не можуть рота.…

Окунь риб в ставку ковта,  –
Проковтнув би і кита!

Та хотів чи не хотів, –
А нема в ставку китів!…

Де берези та дуби —
там збирала я гриби.
І опеньки-тонконіжки
і лисички, й сироїжки
в кошик дружно —
стриб та стриб!..
Де ж подівся білий гриб?
Мабуть, він маленький …

На травиночки
згори
крапля сонця впала,
ледь торкнулася землі —
і земля заграла!

Я одразу перестав
у садку копати,
до землі на мить припав
нишком біля хати —
і почув:…

— Слухай, песику малий,
білосніжна спинка,
чом у тебе хвіст — рудий,
спинка ж —
як пір’їнка?

Пес у відповідь:
Г ав-гав!
Я на річці засмагав:
сам під кущиком лежав,…

Подаровано на свято
Гнату
гарний автомат!..
А Славко кепкує з Гната:
— Сміх та й годі:
Гнат — солдат?!
Не встаєш ти вранці-рано,
ждеш, щоб хтось тебе збудив,
і ховаєшся …

Я сказав Петькові:
— Якщо хочеш знать,
у моєї мами
діток — двадцять п’ять!

А Петько сміється,
каже:
— Ой, помру!
Може, ти покажеш
брата чи сестру?
— Це для …

Там, де вересень в долині
З пензлем походив,
Стали сливи сині-сині.
Скільки ж бо тих слив!

А маленькі дитинчата
Вибігли в садок,
Простягають рученята —
Не дістать сливок.

Тут вітрець …

Ходить Осінь гаєм
Та звірят питає:
—Що ви поробляєте,
Як про зиму дбаєте? —

Загойдалась гілка,
Обізвалась Білка:
—Я збираю шишки,
І гриби, й горішки.—
Обізвався їжачок:

—В мене шуба …

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, й травка,
Зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна,
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки …

Біля струмочка, біля калини
Дудку Іванко зробив з вербини;
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку……

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся,
Дівчатко милує,—
І рученькі й ніжки
Маленькі цілує!…