Вірші та поезія для дітей — сторінка 8

— Любі діти, хто з вас тему візьме,—
каже вчитель,— тема не важка:
розказати про неологізми
на занятті мовного гуртка.

І знічев’я глянув на Марійку
(знали всі відмінниці ім’я).
Але …

Є ще люди сонні, наче сови,
а глухі до слова — це найгірш.
Ти до рідної прислухайсь, мови,
прокажи відмінки — це ж як вірш!

Називний питає: хто ти? що …

Бистрі очі, вмілі руки,
рухи точні, як слова.
Вияв радості і муки —
слова, мови плоть жива.

Де леміш і чересло —
розрослось колосся,
сиве жито поросло —
слово розцвілося!…

Як розгадать, звідкіль походить слово,
що дивиться на тебе загадково?

Розкрить його бува нехитра штука,
коли воно — наслідування звука.

Таких птахів стрічали-бо не раз ви,
що здобули звукоподібні назви:…

Оляночка після школи
гостює в Литві у Агне.
І радісно, як ніколи,
зелена їм рута пахне.

Ось Агне біжить на ґанок
стрічати погожий ранок,
а там застає Олянку
і каже: …

Нам гулять, звичайно, ніколи,
в школі все для нас цікаве.
Але скоро вже канікули —
нас нові чекають справи.

Жовтень каже: — Дощ я висію
й чисте небо вам готове!…

Раісі Карагезян

Сквером жінка миловидна
йде зі школи з дітками:
східний тип (з обличчя видно),
порівнялись швидко ми.

Усміхається: — Так пряжить
тижнями останніми,
що мої малята кажуть —
наче …

Федько, розумна голова,
а робить все недбало.
Крізь зуби цідить він слова,
говорить як попало.

Як тільки двоє-троє слів —
одразу: значить, значить.
І вже не раз таке він плів,…

В. Пепі

Путі-дороги перехресні
верстали прадіди й діди
і назви нам земні й небесні
лишили в мові назавжди.

Ті — крем’яні лани орали,
ті — полювали дичину,
а ті — …

Іще в добу льодовикову
людина зустрічалась з ним.
Коли ж із ним спіткалась знову,
він був лиш рештком викопним.

Не взнаєш, хоч кричи ти пробі,
як звавсь цей велет за …

Я радий, що ти, Тарасику,
так підріс І так зміцнів,
що читаєш нашу класику
і сьогоднішніх співців.

Мов стрибком ловця обачного
ти за роги взяв бика.
А давно питав «клумачного»…

— Це ви так розповіли про півня,—
чи не він — улюблений ваш птах?
Бляшані його фігурки дивні
і мені стрічались на дахах!
(З розмови з Тарасиком)

Справді, півень — …

— Ти знаєш, друже, що може слово
з напів’ясного нам джерела
предмету назву дать випадково,
і назва влипне, як там була!

Тарасик слухав мене, завмерши,
уже до бесід зі мною …

Чом півень, як співа, очей не одкриває?
Тому, що він по пам’яті співає!
(Французький жарт)

— Але ж удень співає рать співоча,
а півень І вночі — як потороча!
(Репліка …

На гілках зелені бростІ,
в небі хмари бязеві.
Біля пам’ятника гості
на горі Тарасовій.

А гостей же так багато
в цій порі весновій:
всенародне світле свято
«В сім’ї вольній, новій».…

Друже милий, ти помітив
до краси людську любов?
Скільки є на світі квітів —
стільки є на світі мов.

Холоди чи хмари грізні —
розцвіли в погожі дні
квіти різні, …

У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.

І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
І рідне …

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Злитки золоті”

Чи ти задумувавсь, відкіль
оті у нашій мові злитки золоті?
Як намистини, диво калинове —
частини мови!

Який співець, поет, який письменник
уперше …

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Невмирущий рушничок”

На декаду в Ташкент з України
прилетіли і старші майстри,
і з молодшої їхньої зміни
два поети: обидва — Дмитри.

Заповняють картки в …

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Михайло Светлов читає Руданського”

Ні, їй-право, дивне сяйво є навколо слова!
Українську мову в Ялті чув я від Светлова:
про Руданського Степана принагідно мовив,
і …

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Чудесні барви”

Які чудесні барви у нашій рідній мові,
які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові,—
і …

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Гуси”

Професора Баженова уроки
усе життя я буду пам’ятать.
Байки Крилова повторяли,
поки не навчимося правильно читать.

Професор нас вимовою чіткою
подивувать нагоди не минав:…

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Загадка дитинства”

Враження дитинства — ясновеснІ!
Слів краса! Звідкіль іде вона?
Наче загадки якісь чудесні:
рідна мова — дивна дивина!

Вперше у житті штанці крамні…

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Із прадавнього коріння”

Що не мова — чудо, диво.
Чув, наприклад, ти оці
назви — як звучать красиво
білоруські місяці?

Перший — студзєнь,
другий — …