Ведмідь і Бджоли

В садку, під гаєм, край села,
Чудова пасіка була.
Ведмідь не може пити-їсти:
Ой, як би в пасіку залізти?
Не так, щоб способом нападним
Там стати повновладним,
А так, щоб мед спожить
І поговору не нажить.
Ведмідь страхи в душі долає,
На пасіку чвалає:
— Здоровенькі були!
(Тривожно бджоли загули).
Цікавлюсь знати,
Як ваша Мати?
Як милі Трутні?
Не кривдять вас ті Мурахи паскудні?
Я проти них вам хочу помогти
Й працю вашу зберегти… —
Тут Бджоли за турботу склали дяку:
Ведмедю добре втерли маку,—
Немов посолений крутивсь…
Утік і не простивсь.

Колонізатори на Заході і Сході
Личкуються по найновішій моді:
Солодкі на словах, за спиною — обух,
Напоготові ярма злотні носять.
Але народи геть од себе просять:
За словом приязним звіриний чують дух,

1948