Вечірня пригода

Пізненько вечірком, як плакали хмаринки
І на шляху розливсь калюжний став,
До милої вдови Маринки
Друг давній, Гриць, у гості завітав.
В путі спізнав лиху пригоду —
Упав у каламутну воду.
Івась — Маринчин одинак —
Від подиву закляк:
— Ха-ха! Замазався в баюрі!
Казала ж ти — не любиш замазурів? —
Регочучи сказав,
На дядька пальцем показав.
А мати — луп! З одного маху
Не хотячи скарала бідолаху,
Бо пальчик тільки трісь:
— Від цього разу
В рукав тихенько смійсь,
А пальцем не показуй!

Сказав би я вдові:
— Який то, в біса, сміх у рукаві!