Ластівка

Стривожилася Ластівка мала:
На лихо птахам, розцвіла
Шкідлива омела.
— Давайте знищим дерево оте,
Де омела росте! —
А птахи тільки посміхнулись
Й тим відбулись.
Забулись,
Що клеєм з омели
На той світ їх вели. —
Гей, люди! Зріжте омелу прокляту!
Пустіть мене під хату!
— Ти віриш нам, — сказали люди. —
Хай так і буде!
Де ти живеш — щасливий, кажуть, двір… —
І Ластівка в людей живе з тих пір.
Зве рано до труда, пісень веселих піє.
Ледачий не проспить, дбайливий порадіє.