Короткі оповідання — сторінка 18

У неділю вранці малий Тіно визирнув у вікно.

Але що це? Де поділися яблуня й сарай? І взагалі, куди зник сад? «Мамо, хто вкрав наш сад?!?» — кричить Тіно. Ма­ма …

В одному з наймальовничіших куточків, що зветься Русанівкою, жила дівчинка Уля.

Щоранку по сніданні Уля із своєю бабусею виходили на прогулянку подихати свіжим повітрям, чи, як жартувала бабуся, «нагуляти дівочі …

— Як кликати жайворонка? — питає маму Тарасик.

Мама трішки подумала і каже:

— Не знаю. Голубів кличуть: гулі-гулі, качок: вуть-вуть, курочок: ціп-ціп, а жайворонка…

— А коли гукнути «жай-жай»? …

Дмитрик з Наталею цілу годину не гралися — працювали, прополювали грядку цибулі.

— Це бур’янець, а це цибулька,— казала Наталя.— Бур’янець виривати, а цибулька хай росте.

— Молодці! — похвалила …

Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. Так той Дощик розвеселився, розпустувався, так розтанцювався, що не міг зупинитися ні в полі, ні в лісі, ні в саду.…

Перед Новим роком дідусь Демид навчав Дмитрика щедрувати:

Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечку й пшенице…

Дмитрик співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, …

Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, …

Наталя розказує мамі про Марійку, з якою вона грається в дитячому садку:

— Така та Марійка смішна, що її можна по телевізору показувати.

— Ні, вона гарненька,— каже мама.

— …

У хаті тихо. Мама порається на кухні. Тато щось пише за столом у своїй кімнаті, а Наталя у спальні колише в іграшковій колисочці ляльку та приспівує:

Люлі-люлі, люба лялю,
Вчися …

— В мене хатка — не хлівчик, Я печу дітям хлібчик,— співає Ганнуся, виліплюючи із глею паляничку, кладе її на дерев’яну лопатку і садить у піч, яку викопала з Оленкою …

— Йдучи до дядька Степана, я побачила, що й сонечко йде зі мною понад ясенами, понад черешнями,— розказує своїй мамі Наталя.— Прийшла я на дядькове подвір’я, зупинилася — і воно …

— Розкажи мені, Дмитрику, який же твій дитячий садочок? — просить Дмитрика дідусь Демид.

— А хіба ви не бачили?

— Бачив, та не роздивився як слід,— жартує дідусь.

— …

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила.

—    Що це буде, нене? — питає Дмитрик.

—    Українська святкова сорочечка для тебе.

—    …

— Розкажи-но, онучку, нені, що ми сьогодні бачили в гаю,— попросив Дмитрика дідусь Демид.

— Якій нені? — питає Дмитрик.— Де вона?

— Он збирається вечерю нам варити.

— Так …

Я люблю мовчати. Люблю, коли дуже тихо.

Але мій молодший брат часто кричить. Йому півтора роки.

А старший брат любить гучну музику.

Тато завжди співає. Навіть коли миє посуд або …

Ось наш двір.

Найкраще в ньому — це майданчик під кленом.

А найкраще на майданчику — гойдалка.

Якщо розгойдатися дуже сильно, то можна злітати високо-високо.

Я літаю — а малюки …

Листа написала Марта. Це був лист про її заповітне бажання. Прохання вмістилося в кілька слів, а сам лист — у конверт із маркою.
На конверті Марта написала: “Святому Миколаю”.

Уранці …

Одного непогожого дня, коли дощ то вщухав, то пускався знов, із густої трави сумно визирав білий єдиноріг. Його сині очі блищали, а по лакованому тілу стікали краплі води.

Єдиноріг стояв …

Я живу на лівому березі Дніпра, а моя подруга Соня — на правому. Їхати до неї — цілу вічність. Щодня не поїздиш. Ми сумуємо одна за одною. І ось Соня …

Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Шарко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця …

Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки в свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала :
— А листа від дядька Михайла нема?
— Нема, …

Наш будиночок майже біля самого моря. У кімнаті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають чайки. А коли воно розіграється, то спінені хвилі …

Дощ відшумів. Над селом барвистою підковкою прогнулася веселка.
Андрійко чекав цієї миті. Вибіг на Тополину вулицю і залопотів по калюжах. Тільки бризки, ніби іскри, вилітають з-під босих ніг.
Біля рівчака …

— Тимку, йди снідати,— кличе мама.
Хлопчик  лінькувато  потягнувся  в  ліжку  й  солодко позіхнув:
— Не хочу…
Мама сіла скраєчку на синове ліжко:
— А я знаю, чому ти не …