Син Зевеса

Зевесів син Гермес
Злетів якось з небес,
Чванливо випнув груди:
— А гарно це, коли тебе
Шанують красно люди! —
Іде до Скульптора, що статуї готує,
В крамниці продає.
Там на полиці батько й мати Гера є.
Та й сам Гермес, мов журавель, чатує: —
Почім богів, хазяїн, продаєш?
— А це, синок, якого обереш:
Зевеса бога мушу дорого продати,
Та не дешева й Гера, божа мати.
А це — Гермес, Зевесів син;
Гермеса дам тобі в придачу
І не заплачу.
Образився Гермес: — Неправильно це, бачу.
Чому Гермеса ти безплатно віддаси?
На світі й він що-небудь значить —
Торгівлі бог, сам божий син! —
А Скульптор каже жартома:
— На нього покупця нема,
Гермес в народі не в пошані:
Де часто їдуть на обмані,
Багато лиха там і зла!

І в нашого народу
Не за посаду чи породу —
Ціну складають за діла.