Свиня образилась

— Чого надулася, мов з’їла кислих груш?
Чи скривдив хтось, чи насолив до сказу?
— Ой Рябчику, мовчи і серця не воруш!
Спізнала я важку образу.

— Хто ж рот роззявив на таку особу?
— Гнідко! Я не прощу до гробу.
Сказав якогось дня,
Що я — свиня,
Що знаю тільки рити,
Що дбаю лиш про черево товсте
І тільки думаю про те,
Коли дадуть корито?..

А їй Рябко:
— Хіба збрехав Гнідко?
— Хай правда, хай! А так прилюдно
Під мене рить повсюдно?
Такого треба вчить:
Хоч бачить — хай мовчить!

Рік написання: 1968