Реп’яшок

Конята з досвіту робили в лісі,
Підвечір до села ідуть на відпочин.
— Чіпляйся за хвоста, як хочеш мати чин! —
Гукнув Реп’ях, що виріс на узліссі. —
За кіньми так доберемось до стайні,
Там добрий корм і ясла файні.

Один наш Реп’яшок вчепився до Собаки,
Удвох охороняють двір:
Пес наганяє переляку,
А Реп’яшок чіпляється, мов звір;
Живуть в собачій буді, як царі —
В теплі, в спокої, у добрі…

Наш другий брат, сказать між нами,
Вчепивсь до Барана;
Баран, по мудрості, обріс чинами,
Бо трапилась посада недурна,
І довгими роками
Командують Лисицями, Вовками,
І слава йде про них гучна…

Реп’ях росте попід тинами,
Пильнує: де кобила та,
Щоб учепитись до хвоста
І обрости чинами?

Рік написання: 1961