Покинуте кошеня
Сухомлинський Василь Олександрович
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі.
Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.
Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить.
Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.
Add to Favorites
Джерело:
“Майже чарівна розмова” — Василь Сухомлинський
Видавництво «Белкар-книга», м. Харків, 2015
Редактор — Біляєва Г. В.
Ілюстрації — Копєйкін І. І., Бербенець Г. C., Сінєгіна H. С.
Дуже гарна казка
Гарна казка
Чудова казочка! Мені як раз треба для школи.
мені теж сподобалось
Казка дуже гарна
Дуже класна та приємна казка я дуже люблю своє кошеня а тепер я буду більше його любити ☺
Люкс
Клас казка якраз у мене є кошеня
Це казка дуже красива гарна і вона проникає аж до душі я вам дякую що ви виставили це в Інтернет тому що багато людей не можуть знайти цю казку а мені вона зараз знадобилося.
Класс
гарна казка
Казка чудова і про кошеня люблю кошенят
Мені дуже сподобався сайт
Да мне тоже очень понравился
Москаль
Дуже гарне оповідання я на читані його вчила дуже гарно запам’ятовується
Гарне кошеня, Наталочка молодець
🙂
Дуже класно казка
Л
До
Казка класна
Цікава казка .чудова.
Супер.
Мені дуже сподобалося це просто клас
дуже гарне оповидання ми в школи якрас читаємо Сухомлинського
Дуже класно але можно побільше про цю казку