Оповідання для дітей — Сторінка 32

Всі твори

812 works in catalog

Дивовижні імена

Якось сидів я в парку на лаві. Поряд зі мною читав газету старенький дідусь у солом’яному брилі й барвистій вишиванці. А неподалік грався м’ячиком маленький хлопчик. Підкинув хлопчик м’ячика. Ударився …

Ремчик

Для домашніх він — Ремчик. А повне його ім’я — Ярема.

Це так тато придумав. Власне, не придумав, а в якійсь книжці вичитав. Там один дуже геройський парубок звався Яремою. …

Найкраща сестричка

У п’ятилітньої Одарочки з’явилася манюня сестричка Катруся.
Коли мама з татом принесли Катрусю з пологового будинку, то сказали:

— Бачиш, Одарочко, яка вона крихітка? Їй у всьому догляд потрібен: і …

Нещасливий день

Вечоріло. В дитячому садочку стояв дзвінкий різноголосий гамір. Діти нашвидку вдягалися й вибігали на подвір’я, де їх уже починали розбирати по домівках батьки.

Середня група разом із вихователькою Ганною Петрівною …

Коли по хаті ходять пироги?

Кузя сидів біля кухонного вікна на ослінчику. Перед ним стояв невеличкий столик, якого два дні тому спеціально для Кузі збив із свіжо обтесаних дощечок тато. На столику лежали розсипані пазли. …

Українська хата

Ти, мабуть, не раз чув такі вислови, як “українська мова”, “українська пісня”, “український одяг”, “українські страви”… Усе це створено тільки нами, українцями. Це, власне, те що відрізняє нас від інших …

Чий песик?

Поталанило Олешкові з Олельком: ішов їхній татоз косовиці й коло млина, на греблі, приблудного песика знайшов. Чудного такого. Окатенького.

Напоїли хлопці знайду молоком. Відігріли. Викупали. Став песик у них жити.…

Гусак Червонолап

Климцьо з Мотею зачаїлись у полині. Полин був високий, густий і пах гірко й лоскотно.

Климцьо став навшпиньки, глянув навкруги. Прислухався.

У вечірній сутіні дзумили комарі. На ставу форкнула моторка. …

Коваль клепле, поки тепле

– Мабуть, хтось нашого Муркаша зурочив, – сказала Денискові бабуня. – Був такий лагідний котик, такий потихоня! Миші могли йому вузлики на хвості в’язати. А тепер, бач, розласився до пташок. …

Хто міняє, той нічого не має

Дениско лежав на м’якенькому, зігрітому сонцем спориші й час від часу прикладав до ока свою дудочку. Грати на дудочці йому вже набридло, тож він, ніби в підзорну трубу, став роздивлятися …