Квіточка

В одної дівчинки було досить незвичне ім’я — Квітослава. Ну, а всі домашні називали її просто Квіточкою.
Якось під час обіду, коли вся сім’я сиділа за столом, Квіточка раптом сказала:

— І чого це в мене ім’я якесь ніяке?! Якби я була Незабудкою чи Трояндою, то всі знали б, хто я. А то Квіточка та Квіточка… А яка саме — невідомо.

І то правда, — весело підхопив тато. — Давай придумаємо для тебе що-небудь конкретніше. Наприклад, Традесканція чи Пеларгонія. А можна й зовсім заморське, оригінальне, екзотичне. Скажімо, Аустроциліндропунція.

— А мені, — подала голос мама, — більше подобається Дарлінгтонія чи Коронілла.

— Та назвімо її просто — Заяча Капуста, — в’їдливо докинув старший Квіточчин братик Сергійко.

Квіточка образливо надула губки,, мить помовчала і сказала:

— Ні, краще я лишуся Квіточкою, Квітусею, Квітославою.