Із прадавнього коріння

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Із прадавнього коріння”

Що не мова — чудо, диво.
Чув, наприклад, ти оці
назви — як звучать красиво
білоруські місяці?

Перший — студзєнь,
другий — люты,
третій місяць — сакавік,
а четвертий — красавік…
Скільки ніжності в них чути!

Місяці в болгар і нині
всі зовуться по-латині:
януарі, февруарі,
март, апріл, але другарі

назви знають ще й народні,
що живуть і по сьогодні.

Січень в них — великий Січко,
лютий — менший Січка брат,
і тому малий він Січко,
хоч зима й не йде на спад.

Березіль же — баба Марта…
І живий тут кожен місяць:
той ріку скував не жартом,
той чобітьми глину місить.

Все підмітили народи,—
календар життя, природи!
Дивовижно йдуть у парі
і январь і януарі!

Все красиве, все погідне
у сплетінні запозичень,
І близьке всім нам, і рідне —
січень — студзень, Січко — січень..

Чуєш? Наче нив подзвіння,
щойно вистигне колосся…
Із прадавнього коріння
проросло, переплелося…

Дмитро Білоус. “Диво калинове”. Вірші. Художник Олександр Кошель. Київ, видавництво «Веселка», 1988 рік