Ненависть — як любов

Голодний Вовк зустрів Куму в ліску.
Облизується, сита і весела:
— Обходила дозором села,
Забігла в пасіку, наїлася медку…

Голодного нудьга косила:
— Дадуть, чи треба дать на силу?
— Бджола
Мала,
А сили в неї за вола.
В чім сила в горопашній?
В ненависті безстрашній!
Нероба до добра простягне руку —
Смертельну прийме муку.

Сміється Вовк, що дуже голодав:
— Я бачив, як Ведмідь їх обкрадав:
Весь рій на злодія напався,
А він їв мед і посміхався…

Небавом Вовк із пасіки вертався.
Від однієї лютої Бджоли,
Від трьох би, може, відігнався,
А як громадою напали, як дали —
Пожежею в очах веселий світ зайнявся,
Музики в голові відразу загули.

Ненависть — як любов: ніколи не старіє,
В шерегу першу бити зло стає
І серце гріє,
І сили надає.

Рік написання: 1961