Лисича стратегія

Якось-то Голуб лісовий підгледів,
Як Лис поза кущі ховався од Ведмедя.
— Оце! — туркоче Голуб на вербі. —
Нехай Ведмідь, той головатий сук,
З дороги сходив би тобі,
Шануючи і спритність, і красу,
І розум, що дорожчий злота.
Вилазь, вилазь з болота!

Всміхнувся Лис і виліз з-за кущів:
— Ні розум, ні краса тут ні при чім.
Стра-те-гі-я! Стараюся по змозі
Начальству не ставати на дорозі,
Коли несе
Вівцю з долини,
А він за се
Мені мовчить
І очі закриває на провини,
Якщо курча мені в зубах пищить;
Хіба, буває, в крайнім разі
Карає не судом — доганою в наказі.

Де гріх ховається у затишку наказу,
Стратегію порочну видно зразу.

Рік написання: 1944