Казка про чарівний кошичок

Збудував добрий гном маленький будиночок на галявині. А поки будував та фарбував, забруднив свою блакитну шапочку та курточку.

Ішла через галявину Ойка-капризуля.

– Привіт, Ойко! Випер, будь ласка, мою шапочку і курточку, – попросив гном. – А я за це дам тобі повний кошичок солодкої малини.

– Ой, гаразд, виперу, – неохоче погодилася Ойка.

Не любить Ойка працювати. Погано випрала вона шапочку і курточку. Тільки бруд та фарбу розмазала.

– Ой, мило долоні щипає! Ой, вода у струмку холодна! – сердито бурчала Ойка.

Ішла через галявину Марічка.

– Доброго дня, Марічко, – сказав гном. – Випери, будь ласка, мою шапочку і курточку. А я за це дам тобі повний кошичок солодкої малини.

На совість попрацювала Марічка. Добре намилила шапочку та курточку. Потім у прозорому струмку прополоскала і повісила їх сохнути на мотузці між двома березами.

Виніс добрий гном із дому два кошички. Обидві по вінця наповнені солодкою малиною. Один кошик дав Ойці-капризулі, другу Марічці.

Сіли дівчатка на пеньок і стали малину їсти.

Марічка кладе в рот ягоду за ягодою, а в неї все одно кошичок повний.

А Ойка-капризуля стала їсти малину, швидко спорожнів кошичок, он уже й денце видно.

– Ой, поганий мені кошичок дістався, – розсердилася Ойка. – Ой, давай поміняємось!

Віддала Марічка свій кошик Ойці, сама Ойкин кошик взяла.

Їсть та їсть малину Марічка, вже від пуза наїлася, а кошик все одно повний по вінця.

Ойка ще трошки поїла, а кошичок уже порожній, жодної ягідки не залишилося.

Вийшов із будиночка добрий гном, став на ганку.

– Запам’ятай, Ойко, – сказав гном. – У старанних ручок кошичок завжди повний, а у лінивих – порожній!