Казка про холодну воду

Пішла Ойка-капризуля на річку. Вода у річці прозора. На дні золотий пісок і різнокольорові камінці. Біля берега купається Марічка. Долонями по воді б’є, сміється. На всі боки бризки летять.

– Іди купатися, Ойко! – кличе Марічка.

Скинула Ойка туфлі і босоніж підійшла до води. Засунула ніжку у воду та як заверещить:

– Ой, яка вода холодна! Ой, не буду купатися!

Підпливли до берега маленькі рибки.

– Що ти, Ойко, вода тепла, хороша! – кажуть рибки.

– Ось ще! Буду я всяких рибок слухати! – Розсердилася Ойка. І кинула у воду камінь.

Засмутилися рибки, помахали хвостиками і попливли на дно. Випливли з очеретів каченята.

– Іди купатися, Ойко! Сонечко воду нагріло. Вода тепла, гарна.

– Ось ще! Буду я всяких каченят слухати! Ану, пливіть звідси, дурні каченята! – Закричала Ойка.

Образилися каченята і попливли в очерет.

Вистрибнула з води зелена жаба. Сіла на круглий листок.

– Яка вода тепла! Сонечко її до самого дна прогріло. Давайте плавати: хто швидше!

– Ой, не хочу я плавати! Ой, йди звідси, Жаба-квакуша! – крикнула Ойка.

Тут випливли з-за кущів два великі лебеді. Лебеді гарні, білі, як сніг.

Підплив один лебідь до Марічки.

– Сідай мені на спину, Марічко, – каже Лебідь. – Я тебе покатаю.

Сіла Марічка на Лебедя, обхопила руками його шию, і попливли вони рікою. Гойдаються на воді річкові лілії та жовте латаття.

– І я хочу на Лебеді покататися! – Закричала Ойка і стрибнула у воду.

Сіла Ойка на другого Лебедя, і попливли вони разом повз острів, де зелені верби над водою нахилилися.

– Ой, як добре! – радіє Ойко. – Вибачте мене, рибки, каченята і ти Жаба-квакуша! І справді, вода тільки спершу холодна, а як звикнеш – тепла-тепла. Щодня тепер купатимуся!