Чому Тюпка назвали Тюпком

Коли Тюпко дуже чомусь дивується чи бачить щось незрозуміле й цікаве, – він ворушить губами та плямкає: Тюп-Тюп-Тюп-Тюп…

Травичка заколихалась на вітрі, пташка пролетіла, метелик пурхнув – Тюпко повзе, підкрадається ближче й ближче  і тюпає: Тюп-Тюп-Тюп-Тюп… Вхоплю! Спіймаю! Злапаю! Пограюся!

Ось чому Тюпка прозвали Тюпком.

Чує Тюпко, хтось тоненько посвистує.

Бачить, у заростях аґрусу, де гущавина, годуються сіренькі вертляві пташки, шукають, чи нема де комашок – мурашок.

Повзе Тюпко.

Вже так таїться, так ховається. Навіть не тюпає – боїться злякати. Близько-близько підповз та як стрибне – стриб! Як схопить… Тільки не схопив.

Не доріс ще Тюпко пташок ловити. Тюпко – усього лише маленьке незграбне кошеня.