Дурні мавпочки

Дві мавпочки-мами годували своїх дитинчат. Одна мавпа була стара, досвідчена мама, вона міцно тримала на руках свого маленького, а друга, молода мавпа, весь час спала. Сидить вона, сидить, руки в неї розтискаються, опускаються — ось-ось її дитина випаде з рук і впаде зверху на землю.

Побачила це стара мавпа і смикнула її за вухо.

Мовляв, прокидайся. Ти що?

Молода мавпа прокинулася, підхопила міцніше свою дитинку і сіла зручніше.

Знову сидять поряд дві мами-мавпи і годують своїх хлопців.
Трохи згодом молода знову почала клювати носом — засинати. Ось-ось впустить дитину.

Тоді стара мавпа тицьнула її легенько в бік кулаком.

Молода здригнулася, випросталась і обняла дитинчатко своїми чорними маленькими ручками.

— Подивіться, подивіться, — заговорили люди, що стояли біля клітки, — які ці мавпи розумні. Як вони одна одну вчать. Зовсім як справжні люди.

Але тут молода мавпочка знову заснула — не виспалася вона, чи що? І стара мавпочка щосили смикнула її за хвіст.
І зчинилася тут бійка! Та яка бійка! Справжня мавпяча бійка!

Обидві матусі лупцюють одна одну кулаками, смикають за хвости, тягнуть за волосся, про своїх хлопців зовсім забули.

Хлопці в них давно впали на землю — забилися, плачуть. А матусі кривляються, зуби скалять, одна на одну, як півні, налітають.

Ось тобі й розумниці!