Байки Івана Крилова — Сторінка 2

«Сусіде, світе мій!
Будь ласка, призволяйся».
— «Сусіде, ситий я по горло». — «Їж і пий,
Ще мисочку; не відмовляйся:
Їй-богу, юшечка на славу, накипна!»
— «Я три тарілки з’їв». …

Порад не зневажайте нічиїх,
А перш за все розгляньте їх.

***

Перелетівши світ широкий,
Орел з Орлицею, прибувши в ліс густий,
Там здумали куточок влаштувати свій,
І, вибравши гіллястий дуб …

«Сусіде, чи ти чув таке в своїй норі?» —
Раз Миша Пацюка спитала:
«Попала, кажуть, кішка леву в пазурі?
От відпочити й нам пора настала!»
«Чого б то я радів!» …

Раз Мавпі та Мишкові,
Ослу,
Козлу,
Всім разом, як по змові,
Схотілося Квартет заграть.
Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали
Й під липу в лузі посідали,
Щоб світ мистецтвом …

Раз якось у сільце потрапив Чиж-бідак.
Сердега в нім і бився, і крутився,
А Голуб молодий над ним іще й глумився.
«Ну й сором», — каже: «серед дня, дивак,
Зловився!…

У літню безгомінь,
Прославши по долині тінь,
Листки на дереві з зефірами шептались,
Мовляв, рясні й зелені ми, а верх який!
І все отак зефірам вихвалялись:
— «Це правда, ми …

Раз Мавпа, в Дзеркалі уздрівши образ свій,
Ведмедя тишком штовх ногою: «Стій!
Поглянь-но», — каже: «кумцю милий мій!
Це що там за потвора?
Які стрибки! Яка кривляка прегидка!
Хоч трішки …

Запущений хлоп’ятками під хмари,
Змій паперовий, показний,
Пишався й любував звідтіль на божі чари
Й метелика загледів в низині.
— «Чи віриш ти?» — тріщить: «заледве тебе видко!
А заздрісно, …

Пастух під тінню спав, надіючись на псів.
Це бачивши, гадюка з-під кущів
Повзе до нього, висунула жало, —
І Пастуха на світі б не бувало.
Та, зглянувшись над ним, Комар …

Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти з вагою віз взялись
І …

Набравши сушняку, в зимову люту пору,
Дідусь, засушений украй нуждою, йшов.
Він ледве плентався отак до свого двору,
І охкав і кректав під оберемком дров.
Ніс, ніс він їх, аж …

Горшки господар віз,
З гори конята з ними бережно ступали.
Та от спинивши валку всю на перевалі,
Господар став спускать легенько перший віз.
І добрий кінь чи не крижми його …

У всякого талан є свій:
Ми ж часто славі заздримо чужій,
І беремось до справ мерщій,
Яких нам не здолати.
Довірсь пораді цій:
Коли ти хочеш успіх мати,
Берись за …

Спіймати Тінь свою хотів Пустун один:
До неї, а вона вперед; ще швидше він, —
Вона туди ж; тоді він навздогін:
Та що хутчіше біг, то швидше Тінь тікала,
Неначе …

Орел з степів раз на отару налетів
І вихопив ягнятко,
А Ворон молодий дививсь і аж тремтів.
Позаздрило тут Гавенятко,
І дума так воно: — «Якщо вже брать, то брать,…

«Чому це так?» — Ставок до Річки гомонів:
«Ти вічно котиш воду,
Коли не глянь, між берегів!
Невже, сестрице, ти не стомлюєшся зроду?
Та ще й несеш ти річищем прудким…

Лев уминав на сніданні ягнятко;
А цуценятко
– При царській трапезі крутилось, та з-під лап
В ясновельможного й собі шматочок — хап!
І Лев те вибачив, не огнівився й трохи,…

Хто дужий та значний,
Але дурний,
То шкодить часом він у добрості своїй.
Був воєвода Слон у хащі лісовій.
Здається, що слони — розумна, бач, порода.
Та хоч воно в …