Паперовий змій

Запущений хлоп’ятками під хмари,
Змій паперовий, показний,
Пишався й любував звідтіль на божі чари
Й метелика загледів в низині.
— «Чи віриш ти?» — тріщить: «заледве тебе видко!
А заздрісно, признайся, тобі й стидко
Дивитися на льот мій в вишині?»
— «Чи заздрісно? От, далебі, що ні!
Даремно так про себе високо гадаєш:
Хоч і під хмарами, та на шнурку літаєш,
А з підневільного життя,
Нема ні щастя, ні пуття,
І воленька мені дорожча в світі:
Хоч і не високо лечу,
Зате ж я пан собі… і для чужої хіті
По цілих днях не верещу!»

Переклад М. Старицького