Щигля

До сходу сонця встало Щигля,
З гілля та на гілля перелітало.
Пита Сова:
— Куди летиш, зелена голова?
— Лечу на свято.
Там світла радість, там пісні,
То хочеться й мені…
— Співати?
Хто буде слухати пісні твої?
Тебе там не приймуть,
І обсміють, і обскубуть. —

Відповіло Щигля:
— Учись у мене! —
І полетіло в гай зелений.

Стоять в нас Сови на путі:
Народна радість їм страшна й немила,
Хотілось би згорнуть нам творчі крила
І щастя пісні нас позбавити в житті.

Рік написання: 1957