Премія

Злетілись пташки з сіл, лісів і поля,
Покинули стерню, токи, городи.
Всі ждуть: кому-то посміхнеться доля?
Кого-то ощасливить нагорода?

І думка певна і одна:
Найкраще потрудилася Синиця,
Мішок пшениці
Дістане премії вона…

Аж ось наказ (Хто міг би те вгадати?!):
«Чечітці першу премію віддати!»

У всіх забило дух:
Неправда гірше, ніж обух!
Лише Сорока, гомінка скакуха,
Не розгубилася одна,
Всім шепотіла в вуха:
— Яка тут дивина?!
Я знаю, стре-ке-ке: в Чечітки
Працюють на верхах дві Тітки!
Частенько рішення виносять:
Очима дивляться — Синиця і Чечітка!
А вухом слухають: за кого просить Тітка?

Рік написання: 1958