Казкові коні

Наснилися доні небачені коні:

У яблуках – сині, без яблук – червоні,

Копита – посріблені,

Очі – як зорі,

Розвітрені гриви

І крила прозорі.

Це сталося в поїзді, в спальнім вагоні;

І мамі наснились казковані коні,

І татові коні явились у сни:

Уважно-уважно дивились вони –

Неначе просились летіти із ними,

Кудись вдалину чи уже з далини…

А по̀тяг потя̀г вісімнадцять вагонів

На довгих-предовгих аж сім перегонів,

І, заспані, спали вже кілька годин

Зелені вагони – усі як один.

І тільки у сьомім, у спальнім вагоні

Чекали світанку замріяні коні,

Злітали над потягом, над перегоном,

Когось виглядали над сьомим вагоном

І знов повертались крізь вікна бездонні –

Звичайні-казкові-небачені коні:

Без яблук і в яблуках, сині й червоні,

Копита – посріблені,

Гриви – розвітрені,

Крила – прозорі,

Очі – як зорі.