Манікюр

Якось двом із наших кур

Ми зробили манікюр.

Вони зранку не вітаються,

Манікюрами пишаються,

Вже не хочуть жить в селі –

Копирсатись у землі.

День пройшов. Голодні кури

Зберігають манікюри:

Навіть соромно й казати –

Гній не стали розгрібати.

А їх подруги й сусідки

Вигрібають, хтозна й звідки

Хто зернинку, хто личинку,

І жучка, і хробачка.

Час іде. Голодні кури

Зберігають манікюри.

Стало схоже їхнє пір”я

На обсмикане ганчір”я,

Похилилась голова,

І хода якась крива.

Розтривожився курник:

Чути лементи, зойки, крик.

Та нарешті, та на щастя –

Лак облущився і зник…

Вже й забули наші кури

Про колишні манікюри,

Залюбки живуть в селі

Та й знаходять у землі

І зернинку, і личинку,

І жучка, і хробачка.

А дорослі як зберуться,

Так над ними і сміються:

Не для того манікюри,

Щоб пишались ними кури!