Вірші українських поетів — Сторінка 95

Курка лазить на городі,

Щось собі шукає,

Півник всівся на паркані,

Зверху поглядає.

Каченята у струмочку

Плещуться, радіють,

Дзьобики свої полощуть,

Лапки в воді миють.

Козенята на ухилі…

Дружні ми малята-

Карапузенята,

Ходимо в садочок,

Слухаємось тата.

Миєм руки чисто,

Кушаємо кашу,

Любим рідне місто

Й Батьківщину нашу!

 …

Жив на світі добрий кіт

Із маленьким хвостиком,

І у нього був друг кріт,

Невеликий ростиком.

Всюди гралися вони:

Разом кувиркались,

Бігали за мишками,

У землі копались.

У крота рожевий …

Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли 1
всі на широкій ріці?

Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?

І найдужче над тим
дивувалась зима,…

Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні …

В’яже бабця светрик,
Сівши у куточок:
Крутиться, стрибає
Колобок-клубочок.

Тож тепер морозу
Я вже не боюся,
Бо у мене светрик
З колобка бабусі.

Захистять од вітру
І від заметілі
Шапочка …

Пахнуть руки в мами
Хлібом, пиріжками,
Бо ці руки гарні
Трудяться в пекарні.

Глібчик у крамниці
Купить паляницю —
Пахне у хлібині
Мамин труд хлопчині……

Увечері Глібчик чекає на тата,
І кожного вечора в Глібчика свято.
Воно починається прямо з порога,
Як тато підійме на руки малого.

А після вечері ті руки невтомні
Гортають книжки …

Глібчик наш лежить, моргає
— Глібчик наш не хоче спати.
Тільки ляже — і питає:
«А коли уже вставати?»

Ти засни скоріш, дитино,
Ти заплющ, будь ласка, очі,
Бо до …

Хай до тебе, тату,
Сон прийде чудовий
— Я співати буду
Пісню колискову:

Спи, татусю рідний,
Люлі-люлі-люлі,—
Вже давно поснули

Зорі і зозулі…
Пісня-колисанка
Завмирає в хаті:

Любо засинати
На …

Живуть на світі букви —
Всього їх тридцять дві,—
В них зачаїлись звуки
І голоси живі.

Мандрівка по абетці —
Дорога в дивний край,
В чудовий край,
що зветься Країною …

Я за стіл уранці сіла
і смачним сніданок з їла.
А відтак сказала мати:
— Треба крихти прибирати!
їх згорнула у поділ я
і виношу на подвір’я…

Голубів — лю-лю! …

На зрубі синиці
збирають суниці.
Проходить по зрубі
їжак-подорожній

—Синиченьки любі,
чом козуб порожній?
—Хоч козуб порожній,

та повний животик!
— синиці
суниці
збирають у ротик.…

Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.

Мов жива, на полотні
— калинова гілка.
Під мережкою, внизу,
— книжка і сопілка.

До ладу все довела,
хоч іще й …

Я — Наталка,
ти — Оленка.
Я велика,
ти маленька.

Як захочу,
тільки скочу —
навіть хату перескочу.
Я по колу
стриб
та стриб!
— на одній нозі,
як гриб.…

Над рікою під пахвою
заєць ніс окрайця.
Тато з лугу йшов з косою
— перестрінув зайця.

Сірий зайчик не скупився,
з татом хлібом поділився.
– Ну й окраєць!
Ну й …

За садами рівне, чисте
орють поле трактористи.
А Марійка повен глечик
підняла води на плечі,
йде, радіючи, туди,
де кінчаються сади.

Тато там води нап’ється
і до неї усміхнеться,
і …

По стежині через ліс
мокру моркву заєць ніс.
А чому та морква мокра?
І кому він моркву ніс?

Морква мокра
від водиці,
бо обмита
у криниці.

Мокру моркву заєць ніс…