Та от надходить вечір

Увечері Глібчик чекає на тата,
І кожного вечора в Глібчика свято.
Воно починається прямо з порога,
Як тато підійме на руки малого.

А після вечері ті руки невтомні
Гортають книжки і малюють в альбомі.
Хоч звикли вони до заліза й верстата,
Та вміють тендітні квітки малювати.

Великі і дужі, вони обережно
З паперу вирізують ніжне мереживо.
Усе вони вміють, усе вони можуть:
Малому покажуть, йому допоможуть.

Під цими руками усе оживає,
Бо тато працює і пісню співає.
І дивиться Глібчик, і вчиться у тата
Все гарно робити і гарно співати.