Крихти
Крихти
Вірші Володимира Лучука
biblioo.org

Крихти

Володимир Лучук

Виділіть текст, щоб додати нотатку.

Я за стіл уранці сіла
і смачним сніданок з їла.
А відтак сказала мати:
— Треба крихти прибирати!
їх згорнула у поділ я
і виношу на подвір’я…

Голубів — лю-лю! — скликаю,
крихти хліба розсіваю…
Вилетівши з-під карниза,
крихти — дзьоб!
— голубка сиза.

68
3,0 (2)

3 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Улюблені

Сподобався твір?

Додайте твір до своєї добірки або створіть новий список. Публічними списками можна ділитися за посиланням.

Обговорення (0)