Світлячок

Коли вечірні сутінки починають потроху згущуватися, поступово розмиваючи обриси дерев і будинків, настає час темної ночі, сповненої загадковими, а часом навіть і лякаючими звуками. І навіть, якщо на небі сяє молочно-білий місяць і мерехтять пустотливі зорі, тут унизу, в гущавині буйного різнотрав’я панує суцільний морок. Ось тому-то маленький світлячок сам себе призначив відповідальним за нічне освітлення. У великому світі велетнів-людей і справи, звичайно ж великі, а у світлячка – якраз по його маленькому росточку. Для цього він обрав блідо-рожеву квітку з ніжними тонкими і напівпрозорими пелюстками, що добре пропускають світло. Коли настає нічна пора, і щільне покривало темряви осідає на притихлі трави, світлячок залізає всередину квітки, вмощується там і запалює свій веселий вогник, який до самого світанку слугує дороговказом для маленьких мешканців лісової галявини, що заблукали в трав’яних джунглях.

Якщо навіть мрячить неочікуваний дощик, то і це не біда – пелюстки квітки трохи схиляються, надійно вкриваючи відважного доглядача лісового маячка від холодних крапель. А в гарну погоду різноманітні мешканці трав’яного світу збираються під квіткою, що світиться чарівним ліхтариком, і влаштовують справжнісіньку дискотеку. Чуєте, як намагаються, виспівують дзвінкоголосі цвіркуни й цикади, змагаючись між собою?! Десь трохи осторонь із темряви їм старанно підспівує нічна жаба, із захватом виквакуючи складні басові партії. Легкокрилі метелики, немов крихітні феї, пурхають і кружляють у феєричному вальсі під тихе схвальне гудіння жуків, які розсілися навколо. Ось так маленький щирий світлячок перетворює темну ніч на чудову казку, щедро даруючи своє світло оточуючим..