Оповідання Юрія Старостенка

Настало літо, і зашумів зеленими вітами ліс… То тут, то там між пухнастих ялиць та під лапатим гіллям смерек вишикувалися рядочками гриби маслюки.

— Здр-а-ас… — хотів був привітатися до …

От і настала рання осіння пора…

Ходить Мишко лісом і кличе:

— Зозулько-о-о!.. — Послухає трохи і знов товстим голосом:

— Зозулько-о-о!..

Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: «Ку-ку»… А тепер …

Хоча й осінь надворі, горобина ще не достигла. Та Мишкові байдуже: йому вже і в роті терпко, а він, знай, жвакає. Знизу  ягоди пооб’їдав, а ті, що вгорі, не може …

Як скінчиться місяць листопад, то вже мине й осінь.

Тепер не кожного дня виглядає з-за хмар сонце, а коли й гляне стомленим оком, то гріє не так, як улітку.

Павук-ниткоплут …

От і настала зима, от уже й ходить нашим краєм її перший місяць — грудень. Сховав грудень під кригою річки, повдягав у білі мережива ліси, поробив з кожної купочки землі …

Від самого ранку купчилися за лісом сірі хмари і все погрожували звідти своїм холодним подихом: ху-у-у…

— Тікай, Мишко, — гукали всі, — бо зараз як війне снігом!

А він …

Розкидав Мишко хід од свого барлога і вибрався звідти заспаний і похмурий.

— З добрим ранком! — гукнула сорока. — Прокинувся вже?

— Му-гу-у-у-у… — сказав Мишко і потерся кошлатим …

Ще не скрізь розтанули сніги, ще і в полі, і в лісі доживають свого віку холодні злежані плями, а він вже прилетів. Уже бігає чорними таловинами на своїх високих ніжках …

Коли настала справжня повінь, річка розлилася так широко, що вода обняла і луки, і кущики, а вночі підкралася аж до самого пагорба і кілька разів плюхнула в лисячу нору.

— …

У всіх пташок і звірят у місяці травні клопоту доволі, тільки малим ведмежатам жарти на думці.
Той на дерево лізе, цей намислив корча перегризти, а інший забрався матері на голову …

Коли повертається з вирію зозулька, вже і ліс, і гай стоять зелені. «Ку-ку, ку-ку!»

— Чуєте, зозуля кує? — радіють люди.

Щодня більшають на деревах листочки, простягають зелені рученята молоді …