Солодкий будиночок

Прокричав червоний півник, кучерявий гребінець, на весь двір, що будуватиме собі будиночок. Тільки не такий, не простий, а солодкий.
Із солодкої соломки поставив він зруб. Із солодких пряників склав дах.
З ірисок зробив солодку, солодку трубу. Сів біля солодкого віконця і чекає на добрих гостей.
Прийшов у гості кіт, глянув на будиночок і… няв! – З’їв трубу.
Прийшов у гості цапок, глянув на будиночок і… ме-е-е! – З’їв дах.
Прийшло в гості порося, глянуло на будиночок, хрюкнуло — і з’їло стіни.
Озирнувся кругом півник, кучерявий гребінець, — нічого не лишилося… Гіркими сльозами заплакав півник — зовсім не весело, зовсім не солодко жити в такому будиночку. Навіть дуже сумно.
— Дуже мені сумно, що ви такі ласуни, — сказав він.
— І нам сумно, — сказали гості й усі разом заплакали. Жаль будиночок — дуже смачний був.