Хмари

Хмари, коли їх побачиш вперше, можуть здатися дивними. Так….
Якось руде кошеня запросило свого жовтого друга — курчатко.
— А чи не піти нам, жовтий, на річку пити блакитну воду?
— Пити блакитну воду, — усміхнувся той. — Напевно, це дуже смішно та смачно.
І вони пішли на річку пити блакитну воду.
Курчатко хотіло відразу пити, але кошеня зупинило:
— Стривай, стривай, хіба ти не бачиш у воді білу пінку. Треба її здути. Фу-Фу-Фу…
Курчатко не знало, що таке пінка, але все-таки про всяк випадок теж стало — Фу-Фу-Фу… — дмухати. Потім йому набридло дмухати. Воно підняло голову вгору і побачило хмари.
— Дивись, — потягнуло воно кошеня за вухо, — і там теж пінка.
І кошеня з курчатком обоє стали дмухати в небо, в чотири щоки.