У Лева на балу

Лев балювать всіх звірів поскликав.
Їж-пий, що на столах поклав,
Та не смути господареві хати!
Наїлися. Взялися танцювати.

Який вже Вовк бамбула і тюхтій,
А як чесав господарю на славу,
Аж поки впав, як сніп, під лаву!
А Лиска? Брате мій!
І гопки, й вихилясом,
Навприсядки, і викрутасом
(Недарма годували м’ясом)…

Левиця оком повела —
Помітила в кутку Вола:
Сидить, утомлений, надувся,
Хоч раз би посміхнувся.
З докором Лев гукнув Волові:
— Не бачу я страху! Нема любові! —
І кігті вистромив страшні.

— Зажди! — Левиця хапнула за поли. —
Не оране ще наше поле.
Догідники ходить не здатні в борозні,
До праці не проси ніколи,
А Віл… аплодувати не мастак,
Зате працює як?! —

Лев подібрішав. І довго ще дивились,
Як два Ведмеді навкулачки бились.

Догідник честь і славу має часом,
Бо вміє танцювать і гопки, й вихилясом.

Рік написання: 1962