Серед весняного гомону

Сидів на груші Крук, вслухаючись в пісні.
— Джів-джів! — цвірінькнув Горобець. — Синиця раденько пітінькає!
— «Пітінькає»! — Крук мовив. — Таким співцям я дав би по зубах!

— А Зозуленька кує?
— Прославлена пустеньким розголосом. Нудьга… одноманітність.
— Ось Соловей! Всяк слухає його і не дихне…
Крук відповідає: — Я історію про співи склав! По моїй вказівці співатимуть не тільки птахи — вівці!

Носатий Крук запишеться в жерці, виносить присуд з техніки й науки,
Сам олівця не вміє взяти в руки, а пнеться Солов’ю в судці.

Рік написання: 1960