Ріка

Зібралася в Ріку брудна вода повіддя.
Збурунилась Ріка,
Бурлива і стрімка,
Вируючи, несла бур’ян, сміття і віття;
Пливуть дуби, як трупи, без снаги,
Коріння з течії стирчить, мов руки;
Корова в бистрині реве з розпуки;
Вода безсилі струже береги…
Та ось стекли весняних вод потоки.
Лежить Ріка,
Утихшена,
Слабка,
Мов злодійка, яку скрутили роки;
Лукаві хвильки грають з берегами,
Зрадливі усмішки на тьмяному лиці,
Мов не були недавно ворогами;
Крізь воду видно камінці,
Гуля по хвилях пір’я…
Ріка благає ласки, ніжності, довір’я.

Хто зрадив раз,— удруге зрадить мусить;
Хто раз топив, кусав, мов лютий звір,—
Візьми йому повір:
Як змоги набере — утопить чи укусить.

1964