Оповідання Анатолія Григорука — Сторінка 2

Всі твори

39 works in catalog

Коли по хаті ходять пироги?

Кузя сидів біля кухонного вікна на ослінчику. Перед ним стояв невеличкий столик, якого два дні тому спеціально для Кузі збив із свіжо обтесаних дощечок тато. На столику лежали розсипані пазли. …

Українська хата

Ти, мабуть, не раз чув такі вислови, як “українська мова”, “українська пісня”, “український одяг”, “українські страви”… Усе це створено тільки нами, українцями. Це, власне, те що відрізняє нас від інших …

Чий песик?

Поталанило Олешкові з Олельком: ішов їхній татоз косовиці й коло млина, на греблі, приблудного песика знайшов. Чудного такого. Окатенького.

Напоїли хлопці знайду молоком. Відігріли. Викупали. Став песик у них жити.…

Гусак Червонолап

Климцьо з Мотею зачаїлись у полині. Полин був високий, густий і пах гірко й лоскотно.

Климцьо став навшпиньки, глянув навкруги. Прислухався.

У вечірній сутіні дзумили комарі. На ставу форкнула моторка. …

Коваль клепле, поки тепле

– Мабуть, хтось нашого Муркаша зурочив, – сказала Денискові бабуня. – Був такий лагідний котик, такий потихоня! Миші могли йому вузлики на хвості в’язати. А тепер, бач, розласився до пташок. …

Хто міняє, той нічого не має

Дениско лежав на м’якенькому, зігрітому сонцем спориші й час від часу прикладав до ока свою дудочку. Грати на дудочці йому вже набридло, тож він, ніби в підзорну трубу, став роздивлятися …

Хочеш бути щасливим, не будь лінивим

Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві склянки гречаних круп на кашу, там же і насінинки бур’яну трапляються, і «колінця» від стебел, і навіть манюні грудочки землі. А від усього того …

І з посміху люди бувають

Дениско Бублик – звичайнісінький п’ятилітній хлопчик. Тільки білявий чубок стирчить у нього, як гребінь у задерикуватого півника. Та ніс трохи ґудзиком і весь у ластовинні. Та один передній зуб хилитавсь, …

Куди вітрець, туди й розумець

Наповзла на село страхітлива чорна хмара. Наповзла з блискавками та оглушливим громом. Запнула півнеба, і линув такий шпаркий, такий рясний дощ, що, здавалося, затопить увесь білий світ.

Та невдовзі хмара …

Скільки злодюзі не красти, не мине він напасті

У Денискового тата золоті руки. Він що хочеш злагодить: і гойдалку, і свистка, й годівничку, і лука із стрілами. А оце вчора взяв цупку дротину й поробив Денискові та всім …