Хочеш бути щасливим, не будь лінивим

Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві склянки гречаних круп на кашу, там же і насінинки бур’яну трапляються, і «колінця» від стебел, і навіть манюні грудочки землі. А від усього того хіба може бути каша смачна!

Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгортає по ліву руку, а весь непотріб – по праву. Тільки робота ця загайна і вимагає великого терпцю та уваги, а на Дениска швидко ліньки напали. От він і перебрав крупи абияк.

Бабуня ж була певна, що Дениско попрацював на совість, і висипала крупи в окріп.

Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як не підскочить:

– Ой! Що ви мені підсунули! – і виплюнув на край тарілки крем’яшка.

Всі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором сказала:

– Це дякуй тому хлопчачкові, що крупи перебирав. Все йому, бач, ліньки.

– Е, лінивому й нитку перервати важко, – підтакнув тато.

– Щира правда, – не втримавшись, докинув і своє слово дідусь. – Лінивий сидячи спить, лежачи робить.

– Ледачому завше ніколи, – посміхнулася мама. – Вранці росяно, в обід душно, а ввечері комарі кусають.

– Знаю, знаю, – винувато закліпав Дениско. – Хочеш бути щасливим не будь лінивим…