Найцікавіше слово

Щоразу, коли наставав вечір, мама кенгуреня Авоськи зітхала. Чому вона зітхала? Тому що треба було знову вкладати до ліжка свого синочка і колисати, колисати, колисати…

Кенгуреня звикло, щоб його заколисували. Інакше він не засинав. Варто було мамі відійти від ліжечка — і одразу Авоська здіймав такий крик, такий плач, що хоч вуха ватою затикай.

Запросила мама лікаря — дикобраза Христофора. Дізнався лікар, у чому справа, і похитав головою:

— Тут жодні уколи не допоможуть. Від такої хвороби може вилікувати лише…

– Мікстура? – Запитала мама.

– Ні.

– Примочка?

– Ні.

– Компрес?

– Що ви! Вашого хворого не врятують ніякі мікстури, ніякі примочки та компреси. Але не треба засмучуватися. Я вже не раз зустрічав таких хворих. І всі одужували.

— Лікарю, швидше виписуйте свій чудовий рецепт — і я побіжу в аптеку!

— В аптеку йти не доведеться. Від хвороби, на яку страждає ваше кенгуреня, є один засіб — Найцікавіше Слово…

– Яке саме? Яке цікаве? Яке слово? — перепитала схвильована мами кенгуру.

Лікар нічого не відповів і почав виписувати рецепт.

– Тут все вказано, – сказав він на прощання. Коли лікар пішов, мама кенгуру одягла окуляри, зазирнула в рецепт і прочитала одне-єдине слово:

— Якось… Увечері, як завжди, вона поклала кенгуреня спати, але заколисувати не стала.

Тільки маленький Авоська почав пхикати, як мама сказала Найцікавіше Слово.

— Якось…

Кенгуреня відразу заспокоїлося і запитало:

— Що було одного разу? Мамо, розкажи, будь ласка!

І мама почала розповідати казку:

— Одного разу одній жабці захотілося морозива…

Щойно казка закінчилася, кенгуреня міцно-міцно заснуло. І йому снилося маленьке зелене жабеня, яке з’їло цілих десять порцій морозива і ледве не перетворилося на крижану бурульку.

На другий вечір Авоська сам роздягнувся, сам ліг у ліжко і терпляче чекав, коли ж мама, нарешті, знову вимовить найцікавіше слово, з якого зазвичай починаються всі казки на світі.