Сонечко на згадку

Козеня Мармеладик підійшло до курчатка Фью і почало прощатися.

— А куди ти їдеш? — запитало курчатко.

— До бабусі на село. На ціле літо. Дивись, не забувай мене. А цю книжку з картинками я дарую тобі на згадку. Бери! Читатимеш — і час пролетить швидко і непомітно…

— Дякую… — сказало курчатко. — Тільки я не знав, що ти їдеш, і жодного подарунку тобі не приготував. Що ж тобі подарувати, Мармеладику?

Задумався Фью, а потім каже:

— Я дарую тобі на згадку… сонечко…

– Сонечко? — здивувалося козеня.

– Сонечко. Звичайне. Яке у небі світить. Ти подивишся в селі на сонечко – і мене згадаєш!