Як піп товк просо

Жили по сусідству Іван і батюшка. Бувало, вийде Іванова жінка по воду, а піп одразу на свій ганок і:
— Гі-гі-гі…
Приходить жінка в хату і питає чоловіка:
— Чого то наш батюшка ірже до мене?
— А ти заіржи до його.
Вийшла жінка ще по воду, а батюшка знов на ганку:
— Гі-гі-гі…
А вона до його:
— Хі-хі-хі…
— Що, Оксано, можна прийти до тебе? – допитується батюшка.
— Можна, батюшко… Коли поїде чоловік на ніч в Деражно до млина, то й прийдете.
А хазяїн вже й домовився з жінкою, взяв три мішки полови та й їде. Вибіг батюшка на ганок:
— Іване, куди ви їдете?
— Та їду в Деражно до млина.
— Візьміть мені два мішки пшениці змолоть.
— Добре, батюшко. Давайте, я змелю.
Взяв Іван в попа два мішки пшениці й поїхав. Коли вже добре смеркло, вернувся додому, заглянув у вікно: піп вже за столом сидить, а жінка шихує варенички.
Застукотів Іван у двері. Піп злякався, а жінка до його:
— Де ж вас, батюшко, діти?.. Хіба у шафу ставайте, я зачиню… А коли чоловік ляже спати, то я вас випущу.
Зайшов чоловік у хату, а жінка голосно й питається, щоб батюшка чув:
— Чому так скоро вернувся назад?
— Колесо зламалося… Чи є що вечеряти?
— А що ж я тобі дам? .
Йде чоловік до шафи, відчиняє, а піп там стоїть, тремтить.
— А ви чого сюди, батюшко, зайшли?.. Ану, жінко, принось чвертку проса і ступу в хату.
Принесла жінка чвертку проса і ступу в хату.
— Отак, батюшко, як стовчете просо, то й підете додому, а як ні, то голову одрубаю.
Як почав піп із суботнього вечора товкти просо, то товк, аж поки в неділю ранком сонце не зійшло: тре було йти в
церкву правити. Дотовк батюшка просо і побіг, а за пшеницю уже й не споминає.
На другий день вийшла Іванова жінка по воду, а батюшка стоїть на ганку. Іванова жінка Й посміхається:
— Хі-хі-хі…
А батюшка до неї:
— Чого іржеш?.. Ти ще те просо не з’їла, що я натовк!