Гіркий апельсин

Оленка сиділа на перелазі і весело махала ногами. В руках вона тримала щось схоже на маленьку переспілу диньку. Дівчинка відколупувала оранжеві шкірочки і кидала їх у калюжу.

— Що це в тебе? — підбіг Сергійко.

— Хіба ти не бачиш? — буркнула Оленка.

— Мандаринка! Така, як мені татко з міста привозив. Пам’ятаєш? Я й тобі давав…

— От і не вгадав!

— А що ж?

— А-пель-син-ка! — сказала дівчинка, і рожева скибочка сховалась у неї в роті.

— Дай і мені покуштувати,— попросив хлопчик.

— Вона недобра. Гірка й кисла.

— Та нічого, дай хоч одну скибочку.

— Кажу тобі, що вона погана,— відказала Оленка і скочила з паркану.

У цю мить апельсин вислизнув з Оленчиних рук і покотився прямо в калюжу. Дівчинка ойкнула й заплакала.

— Чого ж ти плачеш,— здивувався Сергійко.— Вона ж погана!